На сьомому небі від щастя, я сподіваюся, бували всі.) Кажуть, там живе Бог.
Храм Всіх Богів – Пантеон – вразив мене і сміливим архітектурним задумом, і історією створення. Саме почуття того, що твоя спрямованість вгору не перекрита ні дахом, ні стелею – нічим, що варто тобі подолати ось цю відстань і ти дотягнешся до небес — надихає..! І така гармонійна краса навколо, яка зачаровує зовсім. І ось в цій подвійності міститься розгадка буття, італійського буття: повна насиченість почуттів розміреною насолодою і понадбуденне прагнення прямувати туди, за хмари, за перше небо, і потім за друге, і потім …
Фігура Мадонни з Немовлям, які злітають хмаринкою, або підносяться хмарами, як символ безумовної любові. Світло, що сходить, благословляє цю любов, цю землю. Розкритий купол небес, підтримуваний верхівками сосен … це все деталі, які не можуть існувати одна без одної. Як і жива Душа самій Італії